Зв’язок теорії і практики символізму з ідеалістичною філософією і. канта та ідеєю надлюдини ф. ніцше

  • Юлія Калюжна Національний університет харчових технологій
Ключові слова: символізм, символісти, ідеалістична філософія, символ, етапи символізму, дематеріалізація, Надлюдина

Анотація

У статті висвітлено основні аспекти впливу ідей І. Канта та Ф. Ніцше на поезію французьких символістів.
Проаналізовано прояви ідеалістичних ідей у творчості поетів-символістів, а саме: поля Верлена, Артюра Рембо,
Стефана Малларме. Розглянуто поняття «символ» у концепції французького символізму, встановлено, що символ
набуває багатогранного значення, ставиться вище, ніж «образ», адже можливе множинне трактування смислів.
Велике значення для символістів мала робота Іммануїла Канта «Критика чистого розуму», в якій він виділяє дві
категорії реальностей: трансцендентну і трансцендентальну. Символістична ідея двох світів – реального та
ідеального – бере початок саме звідси. Ідея Надлюдини переростає в ідею містичної людини, здатної наблизитись до
божественного безсмертя завдяки спроможності любити. Символісти створюють ліричного героя, який не є
звичайним пасивним спостерігачем, навпаки – вони проголошують людину творцем власної реальності і долі, адже в
ній божественне начало. Установлено, що поступово ідея Надлюдини змінює не лише ліричного героя, й образ
читача, якого бажає бачити поет-символіст – читач повинен відчувати те, що намагається передати автор. Слід
зазначити, що змінюються і образи присутні у поезії. Поль Верлен все більше відходить до дематеріалізації.
Оточуючі звуки, шум, голоси – всі вони «глухі», «далекі». Особливого осмислення набуває смерть, яка перестає бути завершенням людського життя, вона є надзвичайним, особливим моментом переходу в іншу реальність, іншою
формою буття. він приділяє більше уваги не зовнішньому світу, а почуттям і переживанням, що викликані речами
матеріального світу. Артур Рембо демонструє у своїй поезії зовсім інший світ: живий, мінливий, наповнений
безліччю речей, а ліричний герой стає мандрівником-бунтарем, якого обурює будь-яка статичність. Центральним
образом є людина з її реальними переживаннями та почуттями. Стефан Малларме створює поезію, яка вважається
апогеєм символізму: поетові вдається зобразити не «річ», а «ефект» від неї. Це приводить до появи нових творів, що
не містять розділових знаків – усе зводиться до спроможності читача відчувати. Поступово символізм, який
базувався на ідеалістичній філософії, і сам стає особливою філософською течією.

Опубліковано
2019-12-24
Номер
Розділ
Статті